Луганчане зажгли свечу Памяти о Петре Шевченко

Сегодня луганчане зажгли свечу Памяти о луганском поэте, журналисте Петре Шевченк (Билывода), трагически погибшем 13 марта 1997 г. В этот день луганская интеллигенция ,которая сегодня рассредоточена из-за войнына Донассе по всей Украине, вновь духовно объединяется,- сообщает Ostrovok.

"И у нас есть люди, чьи судьбы объединяют людей и земли, сшивают территории, оказавшиеся по разные стороны линии разграничения, на разных берегах Северского Донца. В Беловодске, где родился журналист и поэт Петр Шевченко-Біливода, уголок в школьном музее посвящен истории его рода. В Луганске - его могила, у которой вопреки вызовам времени, даже теперь собираются его друзья и единомышленники, а священники и в этом году, 13 марта проведут панихиду, - рассказывает луганкая журналистка, собкор Урядового курьера Елена Особова, которая знала Петра Шевченко и работала с ним многие годы.-За последние годы ни одна серьезная статья о современной украинской поэзии в республиканской прессе не обходится без упоминания имени нашего земляка, беловодчанина Петра Шевченко (Біливоди). После окончания Беловодской средней школы и Луганского педагогического института Петр Шевченко болee 10 лет посвятил работе журналистом в областной газете. Его статьи по проблемам нравственного воспитания, украинства, традиций и любви к родному языку, трагическим страницам истории края, в том числе – Голодомора 1933 года, вызывали большой интерес читателей молодежной газеты. Потом были публикации в целом ряде ведущих газет того времени, работа собственым корреспондентом всеукраинской газеты "Киевские ведомости" по Луганской области. Журналистские расследования, которые привели к трагической и загадочной гибели.

В то же время поэт Петр Біливода публикуется в республиканских журналах «Украина», «Днтро», «Киев», в альманахе «Ветрила», московском альманахе «Вдохновение», в газете «Літературна Україна», областной периодике.Литературно-критические статьи поэта печатаются в журнале «Донбасс», «Прапор» (г. Харьков).В издательстве «Радянський письменник» в 1990 году вышла его книга «Трилисник». И как пишут критики, стихи поэта пронизаны желанием отстоять человеческое достоинство в самых неблагоприятных общественных условиях.Из-за этого его судьба оказалась длиннее жизни и превратилась в повод для объединения думающих и неравнодушных людей. Нам остается быть достойными памяти товарища и сохранить привычку в важные даты обращаться к памяти Петра Шевченко.По понятным причинам представители оргкомитета третий год подряд не приглашают желающих в День памяти на Острую Могилу. Предлагается просто зажечь свечу тем, кто помнит Петра Шевченко-Біливоду, где бы они теперь не жили.Давайте, зажжем свечу памяти, луганчане!".

"Вперше за підозрілих обставин загинув український журналіст. Увечері 13 березня 1997 року його знайшли повішеним у напівзруйнованій котельні віддаленого району Києва, де він ніколи раніше не бував.

Повішеним виявився власний кореспондент газети „Киевские ведомости” по східному регіону Петро Шевченко.12 березня він приїхав до столиці. Його бачили на центральному вокзалі. Але до редакції він не дійшов.

Вперше про смерть українського журналіста впродовж тривалого часу трубили новинні програми всіх телеканалів і радіостанцій.

Газетярі атакували представників найвищих гілок влади: хто? чому? за що? як таке могло статися?

Чи не кожен тодішній брифінг починався із запитань про загибель Петра Шевченка: як просувається розслідування? коли буде знайдено вбивцю?

Кримінальну справу було порушено за ознакою статті 94 Кримінального кодексу України (навмисне вбивство). Розслідування взявся курувати прокурор столиці Степан Лотюк. З боку міліції – заступник столичного главку Петро Опанасенко.

Справу взяв на контроль Генеральний прокурор України Григорій Ворсинов, який пообіцяв, що „робитимуться різні експертизи, серед них і „хімічні”: можливо, людину чимось накачали”.

Нагляд на такому високому рівні – також уперше в історії країни й української журналістики.

Навіть СБУ не залишилося осторонь. Голова відомства генерал-полковник Володимир Радченко сказав, що до справи «буде залучено кращі сили».

Вже 14 березня група нардепів України (Григорій Омельченко, В’ячеслав Білоус, Анатолій Єрмак та інші) звернулася до генпрокурора, міністра внутрішніх справ та голови СБУ України з вимогою забезпечити „цілковите, всебічне і об’єктивне розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом смерті журналіста Петра Шевченка, та інших справ, відкритих за фактами зазіхання на життя і здоров’я журналістів у зв’язку з їхньою професійною діяльністю”.

Бомбили зверненнями й тодішнього гаранта.

Леонід Кучма просто змушений був узяти справу під особистий контроль. Він своєю чергою роздав доручення силовим відомствам, зажадавши „бодай раз докопатися до істини”.

Та у найближчому ж інтерв’ю, говорячи про перспективи розслідування загибелі Петра Шевченка, президент одразу й застеріг: „Нині будь-яку справу можна розвалити у період слідства”. Через „ недосконале законодавство”.

Це нині можновладці відточили цинічну схему вгамування суспільних пристрастей. Варто статися резонансній події, чиновники усіх иастей – від обласних до центральних – поспішають взяти розслідування чи ліквідацію наслідків біди „під особистий контроль”. Знаючи наперед, що серйозного звіту ніхто не спитає.

А двадцять років тому все це було вперше.

Тоді ще вірилося у обіцянки державних мужів.

Відпрацьований 1997 року механізм упокорення незручних журналістів і громадської думки сягнув вершин цинізму у «справі Георгія Гонгадзе».

На місці загибелі Петра Шевченка було знайдено записку. І хоч деякі речі вказували: вона могла писатися під примусом (це припускали й криміналісти), посмертний лист послабив, а потім і зняв претензії до роботи слідчих органів.

Хоча загальновідомо: подібні записки були і є неодмінним атрибутом багатьох убивств, які треба виставити самогубствами.

Петро Шевченко народивсь і виріс у селищі Біловодськ на Луганщині. Закінчив місцеву школу, педінститут імені Т.Г. Шевченка. Працював у біловодській районці, обласній газеті „Молодогвардієць”, був яскравим власкором „Независимости”, а потім – „Киевских ведомостей”.

Він був блискучим поетом, який творив під ім’ям Петра Біливоди.

Поети, на відміну від журналістів, не вмирають", - пише журналіст Сергій Чирков.

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов